У 1984 році по руках ходив листок з самопальним віршем:
Твоя дружина з підбитим оком
До розлучення подала?
Так були ж сутички бойові,
Так кажуть, ще й які!
Недарма пам'ятає всі рідні
Про Ваші з нею справи!
Мовчав і битися не хотів.
Але ось прийшов терпінню кінець:
Вирішив я битися нарешті.
Побудували редут.
Дружина - на кухні, а я - тут
Склав навколо подушки.
Як раптом дружина із залізною гуртки
Атаку початку.
Скрутив подушку туго-туго і думав: "пригощу" дружину!
Як раптом летять над головою праска і кочерга ...
Три дні ми були в перестрілці ...
Що толку в отакою дрібнички?
Ми чекали третій день ...
І ось на поле грізної січі нічна впала тінь.
На кухні стали чутні мови:
Я вийняв цеглини з печі ...
ось моя демо версія)
C ранку ти дихаєш перегаром? Твоя чи в тому вина ???
Намазав п'яти скипидаром? Дізналася все дружина?
Звернення до співробітника державної інспекції дорожнього руху:
"Скажи-ка, дядя, адже не дарма.
Ти причаївся тут з радаром"?
Таємничого інспектору дорожньо патрульної служби, який побажав залишитися невідомим, присвячується ...
Згадуючи КВНівський минуле. Писав, для якогось технікуму.
"Скажи-ка, дядя адже не дарма,
траву продали за базаром?
Ти, що племінник? Трава ніштяк!
За п'ять червінців за косяк!".
Так собі жарт, просто в 6 ранку мало, чого в голову путнього приходить 🙁
Скажі- ка дядько, адже не дарма,
Ти зазнав долі удари.
Ти шлях пройшов зовсім не малий,
Щоб засяяло твій дух так яро.
Щоб душа запалилася вогнем
І ніч, щоб стала ясним днем.
скажи-ка, дядя, адже не дарма
ти їздив до турків за товаром?
пишалися ми тоді тобою
і одягав ти нас з лихвою ...
Ось мій варіант:
Скажи-ка дядя, адже недарма
Ти говорити давно вмієш ...
Залишити відповідь