дві наші співробітниці народили після сорока. одна в 45, ЕКО, пацанчик вже в третьому класі, друга в 42 роки, дівчинці 2 рочки, про ту поки рано вести мову. хлопчик (його матері вже 55) її не соромиться, але мама і сама виглядає відмінно. доглянута, без зачіски та манікюру її ніхто ні разу не бачив, каблуки, спідниці в обов'язковому порядку, їздить з ним по морях-чужим містам.
була ще одна знайома, теж після 40 народила, там дитина вже взагалі дорослий, років 25. теж не пам'ятаю щоб вона скаржилася на нього в зв'язку зі своїм віком.
може в підлітковому віці діти і починають себе щось надумалися, але тут багато що залежить від батьків, від їх зовнішнього вигляду, від уміння батьків розуміти дитину і доносити до нього свої думки, від розуміння потреб дитини, від уміння спілкуватися з друзями дитини. можна і молодій мамі бути абсолютною дурненькою і вести себе так, що її діти почнуть цурається.
Мені здається що тільки якщо ці діти реально маленькі і недосвідчені, а від того з купою комплексів, так як в пубертатному періоді вже мізки встають на місце і все з цією справою стає добре.
У мене в дитинстві якийсь нетривалий час це проявлялося, але мораль і рефлексія перемогли це почуття. Правда горе проявилося один або два рази, і то ситуації були підштовхують. Саме явне коли мій друг побачив мого прадіда в під'їзді на низу, і побіг на гору до моїх дверей, а я виходив з квартири. Так ось у мого прадіда була страшна папілома, і цей хлопець реально злякався. Так ось на мене напало відчуття незручності і перед прадідом, і хлопець цей своїм страхом мене трохи сконфузив, але такі ситуації тільки загартовують.
Я пам'ятаю своїх батьків сивими, вони мене народили в 36 років кожному.
Я не соромилася їх, тому що вони у мене чудові. тата вже немає з нами, мамі 89,5 років, вона як дитина, але я її балую і пишаюся, що вона вважає, що її ніхто ніколи так не балував, як я. вона заслуговує на увагу. Але мені так шкода, що її подруги йдуть з життя і вона потроху їх забуває.
А чого тут соромитися ??? Соромитися потрібно тих батьків, які неадекватно поводяться в суспільстві, не прищеплюють дитині норми моралі. А вік - це вже другорядне. До того ж? є такі батьки, які в 50 виглядають краще, ніж деякі в 30!
Яка різниця у скільки народили. Навіщо соромитися? Діти це завжди радість і щастя! А якщо соромиться значить неправильно виховали або з психікою не все гаразд. Треба завжди любити батьків і поважати, незалежно від віку в момент народження тебе на світло.
Залишити відповідь