Мабуть, основна відмінність влади України і Росії (РФ) в тому, що з 1991 року в РФ було три президенти, а в Україні шість (якщо вважати Турчинова, який якийсь час І. О. президента був).
Крім того, з огляду на, що Путін з 1999 року чергує посади голови уряду і президента-можна сказати, що в РФ 17 років влада знаходиться в руках одних і тих же людей (маючи на увазі Путіна і тих людей, яких він собі підбирає). І, знову ж таки, більш ніж ймовірно, що Путін буде президентом до 2024 як мінімум. Тобто це чверть століття біля керма країни одна людина і одна команда. Я на це вказую не з метою сказати що це погано чи добре - але це точно впливає на методи керівництва і поведінку влади. Влада може вести себе без оглядки на стислість терміну перебування при владі.
В Україні таку ситуацію уявити просто неможливо. Президентів змінюють часто а іноді й агресивно. Зараз так взагалі позбавили президента колишньої влади і зробили парламентсько-президентською країною Україна. Напевно, на того ж Порошенка - нинішнього президента України, прийдешні вибори і перспектива не бути переобраним а то і до виборів не досидіти - напевно на Порошенко, на його поведінку і рішення ці фактори вплив надають. Доводиться більше популістських рішень приймати і менше глобальних, довгострокових.
Ну а людям від таких різних систем управління відповідні батоги і пряники. Якщо в РФ при такій схемі управління умовний "цар" хороший - то і людям добре, щось від величезних багатств Росії перепадає.
В Україні, за нинішньої системи влади, доводиться більше на себе розраховувати, та не давати цій владі зовсім вже нахабніти - в загальному більше свободи у народу при такій схемі влади, а й більше відповідальності - нарікати крім як на себе не на кого. Краще це чи гірше - кожен сам для себе вирішує.
Так ніякої різниці. Жили адже разом. Разом працювали в єдиному паливо-енергетичному, сільськогосподарському та промисловому комплексі. Разом розвивалися. Зараз разом зазнаємо збитків від безглуздих санкцій, обмежень, заборон, введених самими у відношенні один до одного. Вже давно треба зрозуміти, що крім нас самих ніяким Євросоюзу ми не потрібні в якості бідних родичів. Ніхто годувати і давати трусики задарма не буде. А от втрати можуть бути дуже серйозні.
Пора братися за розум.
Так особливо ніяких, так як представники обох країн найчастіше розглядають народ як ресурс, а не основного наймача, ніж за законом той є ...
Залишити відповідь