У кого-то є, то й мені треба …?

Будь-які прояви небажаних рис характеру у дітей є не що інше, як відображення поведінки дорослих. В першу чергу дитина відображає поведінку дорослих, з якими найчастіше спілкується. Поспостерігайте за собою і рештою членів сім'ї - у кого-то явно є такі ж особливості поведінки. Звичайно, можна пояснити дитині, що він не повинен бути таким як усі і необов'язково мати такі ж як усі, речі або іграшки, але, без зміни поведінки референтних дорослих, Ви нічого не доб'єтеся.

Думаю, у багатьох дорослих такі особливості є в силу того, що їх з дитинства не вчили бути собою, не копіювати інших, не підтримували їх індивідуальність. А ось це вже вийшло ще з радянського союзу, коли бажання відрізняться від інших засуджувалося суспільством.

Ще можна сказати дитині, що він може мати щось краще, а не таке ж, як у кого-то, тоді можна виховати в дитині волю до досягнень. Всіляко підтримуйте в дитині його індивідуальність і бажання відрізнятися від інших, тоді він перестане вимагати щось, наявне у інших. А купуючи йому іграшки або речі, переконуйте, що саме ця річ краще за інших.