У мене багато залишилося пластинок, але на жаль послухати їх нема на чому. Моя улюблена радіола "Сіріус" просто перестала працювати, а відремонтувати ніде. Жодна майстерня не береться за її ремонт, а приватника не можу знайти. А так із задоволенням послухав улюблені мелодії, незважаючи на їх не цифрове якість.
Я дитина 90-х і з пластинками не сильно знайома, зате у мене є тетріс (робочий!) І стопка касет хорошої музики. пам'ятаю, як економили батарейки на переносному магнітофончік або плеєрі і мотали касети олівцем 🙂 пам'ятаю, як складно було знайти вподобану пісню, як цілий день могли слухати радіо тільки для того, щоб записати цю пісню на касету ... пам'ятаю, як раділа покупкам нових касет з улюбленими виконавцями ... ех, дійсно, ностальгія .... 🙂
Пластинки залишилися, лежить десь ціла стопка, викинути все рука не піднімається .... Та ось тільки слухати їх вже нема на чому ... був у мене в ранньому дитинстві програвач у вигляді валізи, здається,"Юність" називався ... а в середині 80-х чи то віддали його комусь, чи то подарували ... а я перейшов на касетник ... Хоча зараз би з задоволенням переслухав старі платівки ..
Пластинки залишилися, але я їх не слухаю, просто нема чого, адже ті ж самі записи можна пбослушать в набагато кращому цифровій якості, а ностальгії до лампочки від чого виникати.
У мене багато вінілових пластинок і зовсім старих Апрелівський заводу, музика і пісні на них красиві. Але не слухаю їх вже давно, так як нема на чому програвати. До того ж ютуб і інші музичні сайти тепер успішно їх замінюють. Віддати комусь або викинути не можу, раптом інтернету не буде (?!), а музику хочеться слухати, та й пам'ять все-таки про батьків, про дитинство.
Залишити відповідь