Ви читаєте готові казки своїм дітям або складаєте самі?

Поки що моїх дітей в силу не посидючість віку досить складно змусити слухати казки і при цьому більше нічого не робити. Проте, у старшій вже став проявлятися інтерес, і часом вона навіть старанно вникає в сюжет, що примушує нас напружувати всі можливості пам'яті і фантазії. В основному поки обходжуся тим арсеналом, що залишився в пам'яті з дитинства, так як читати я навчилася досить рано, і батьки купували мені дуже багато книжок з казками різних авторів і народностей. Тому крім класичних казок на зразок «Колобка», «Дюймовочки» або «Червоної шапочки» в пам'яті раз у раз спливають менш відомі розповіді. Іноді доводиться імпровізувати і щось додавати від себе, тобто просто складати, так як казка по пам'яті закінчується, а діти ще й не думають засипати.

Книжки з казками ми зараз теж часто купуємо, тому що вони раз у раз трапляються на очі і виглядають дуже заманливо, яскраво, але поки не читаємо, лише зрідка розглядаємо під наглядом. Діти ще дуже маленькі, самі читати не вміють, а з барвистими книжками звертаються ще, так би мовити, по-варварськи - просто рвуть на частини, особливо якщо не можуть поділити. Тому це поки запас на майбутнє. Сидіти поруч з ними і читати по книзі теж не вийде, так як вони будуть відбирати - їм все зараз цікаво, але акуратно користуватися ще не вміють. Посидіти самої і почитати ці нові книжки, щоб поповнити запас в пам'яті, теж поки немає часу, хоча дуже не завадило б, так як інтерес дітей слухати одні й ті ж казки скоро може зникнути, і потрібно буде захоплювати чимось ще.

У моєї мами, наприклад, взагалі складати казки на ходу виходить набагато краще, але при цьому діти настільки зацікавлені в сюжеті, що укласти їх спати стає складніше - вони будуть продовжувати робити спроби втекти в її кімнату в надії дослухати черговий «блокбастер». Напевно, це тому, що мама включає в сюжет багато з того, з чим вони мають справу кожен день. Пам'ятаю, в дитинстві ми теж з братом воювали за те, хто буде слухати мамині казки (іноді навіть примушували маму окремо для кожного переказувати), а зараз те ж саме витворяють мої доньки. Знаю деяких людей, які взагалі в будь-який момент на ходу можуть скласти повноцінну казку для будь-якого персонажа, який тільки може попастися на очі, але у мене такий фантазії, на жаль, немає. Для цього, напевно, потрібно бути творчою особистістю.

Я також складала синові казки на ходу.

Так виходило, що ті, що я йому розповідала по Червону шапочку або про Дроворуба, йому не подобалися. І доводилося складати самої.

Син дуже уважно прислухався, і як тільки я починала засипати, сама під свої казки, акуратно мене штовхав, підказував мені те, на чому я зупинилася, і я продовжувала.

Не знаю чи ці казки, або щось інше допомогло, але син сам став писати казки і вірші. Видав кілька збірок своїх віршів. А зараз вже закінчує книгу тільки не казок, а фантастику.

Нам із сестрою тато складав казки в Новий рік. Кожен раз, коли наряджали ялинку, були вечірні посиденьки, і тато вечорами придумував нам дивовижні казки з ялинковими персонажами: з Маленьким Муком, Дідом Морозом, старенькою в хусточці, зайчиком, дідком-Лесовичка, чарівним ріжком і диво-глечиком. Боже, який це був час. Я ж дочки казочки тільки читала. А ось вона мені такі стопятие оповідки "завертала", Що я її слухала сама як заворожений маленька дитина.

Ми теж складаємо самі. Синок каже про кого розповісти, а я продовжую. В основному казки у нас про машинки, про звірів, іноді просить розповісти про самого себе, або про сім'ю в цілому. Так і складаємо. Іноді читаємо книжки, але всю казку поки дослухати не може, в силу свого віку, нам 3 рочки, відволікається на картинки.

Читав, читаю і буду читати. А бувало й сам складав. Особливо старшому онукові, дуже йому подобалося, як я вигадував пригода хлопчика Спальчик проти драконів, баби яги і Кощія безсмертного. Думаю, це треба робити все і чим частіше тим краще. Адже в нашому світі поклоніння грошам, і загального пияцтва це так потрібно