З якого віку дитини кладуть в лікарню без мами?

Я була на 6 місяці вагітності другою дитиною, коли мою дочку в 3,5 року поклали в реанімацію (вона не була в тяжкому стані, її поклали на добу поспостерігати, була підозра на отруєння). Дочка була в гарному настрої, я її обіймала і заспокоювала, казала, що ми день побудемо в лікарні і поїдемо додому. Вийшов лікар, сказав, що про всяк випадок крапельницю поставлять і т. П. Я розписалася. Тут вийшла медсестра і буквально вирвала у мене дитину з рук і потягла за двері, дочка закричала: "Мамо!" Я пішла слідом за ними, але мене зупинили, перегородивши дорогу і сказали, що дитину я можу забрати завтра вранці. У мене просто кому підступив до горла .. Ми з дочкою не розлучалися ніколи, вона завжди була зі мною вдома (вона часто хворіла, ми перенесли операцію, лікарі радили через слабкий імунітет поки не віддавати дочку в садок). Я стояла як паралізована, чуючи далеко крик дочки, у мене і в думках не було, що мені не дозволять бути з нею. Можливо у мене фобія, тому що в два роки я мало не втратила доньку, але я не могла там її залишити. Я вийшла, стала дзвонити родичам, хтось говорив, щоб їхала додому, хтось, щоб забирала, не залишала там. Я підійшла до дверей і подзвонила в дзвінок, двері відкрили, я стала наполягати на тому, щоб забрати доньку, що вони не мають право її утримувати або нехай мене впустять до неї. Вийшла особа, "руки в боки" і стала кричати, що дитину я не отримаю, щоб я, матуся, йшла додому і не влаштовувала тут .. Мене буквально виштовхали за двері. Я не знаю, чому не знайшлося в мені сил протистояти і боротися за своє право перебувати поруч з дитиною або забрати її. Можливо, що була в положенні, відчувала себе вразливою і слабкою, зараз я розумію, що поставила б там всіх на місце я пережила за тієї доби, я нікому не бажаю пережити. Дитину у мене забрали в 10 ранку. Це був лютий. В практично шаленому стані мене чоловік забрав у 20 вечора звідти. Всі ці 10 годин я стояла біля дверей, ходила навколо, ридала просто .. Так, у мене змерзли ноги (хтось засудить мене, що не думала про другу дитину, але тоді я забула про свою вагітність і думала тільки про свою дівчинки, яку вже одного разу ледь не втратила). У мене розривалося серце, хотілося кричати, я туляться голову до дверей і мені здавалося, ніби вона кричить. Лікар виходив раз 5, просив мене піти, говорив, що нічого не трапиться, і я повинна подумати про другу дитину. Мені віддали її речі, я стояла, притискаючи її курточку-на-віч, напевно, люди думали, що я божевільна, але мені було все одно.

Вдома я кинулася до комп'ютера і знайшла в інтернеті, що ми маємо право перебувати в реанімації з дітьми. Лікарня не зобов'язана нам надавати стільці і т. П. (Так я б стояла всю ніч), але забороняти вони не можуть. Чи варто говорити, що я не спала всю ніч, ходила по будинку, плакала. Вранці поїхали за нею. Винесли блідого чоловічка з опухлими очима в якийсь сорочці. Вона розгублено дивилася на нас, відразу і не згадавши. Потім вона сказала:"Мамо".. І у неї губи затремтіли, вона мене обняла і заплакала, а медсестра простягнула мені трусики і сказала:"Візьміть Ваші брудні труси" з такою зневагою .. Ми з чоловіком стали її одягати, вона каже:"Мені прив'язували ручки і ніжки", Дивимося, на її руках і ногах сліди від ременів. Ми зажадали пояснень, лікар сказав, що треба було крапельницю поставити, тому руки і ноги зафіксували. Так я ж могла її за руку тримати, навіщо було травмувати дитину! Лікар уже був інший, мабуть змінився вранці і натякнув нам, що ми можемо його віддячити. Без коментарів .. Дочка і я разом з нею приходили в себе кілька днів, вона потім довго ще малювала фарбами ліжечко і ремені, якими її пристібали. Вона розповідала, що сильно кричала, кликала мене. На наступний день, як ми її забрали, до вечора їй стало погано. Вона захворіла ротавірусної, я доглядала її 7 днів. Виявляється у них там інфекційно хворі лежать разом з дітьми з харчовим або лікарським отруєнням.

Я написала багато. Хочу сказати всім матусям:"Не залишайте своїх дітей, боріться за свої права бути з дитиною в лікарні!". Я мала право, але мені не пішли на поступки, не дивлячись на те, що я вагітна 10 годин простояла на морозі, просила їх. Вони завдали моїй дитині душевну травму, ще й піддали зараженню.

З трьох років. Для того, щоб лягти з дитиною в лікарню у Вас на руках повинні бути аналізи і флюорографія. В цьому році я зіткнулася з цією проблемою, моя дитина 5,5 років зламав руку і в лікарні провели під наркозом операцію, мене залишили на одну ніч тільки тому, що я наполегливо відмовилася залишати дитину одну (доктор коротко сказав: " а Ви йому тут не потрібні!" ) Після в обласній лікарні В Москві, в Сокольниках провели ще дві операції, мене мати з дитиною не поклали посилаючись, що потрібні аналізи і флюорографія (при тому, що дитина не могла себе обслуговувати, зламана права рука)

Згідно із законом як мені сказали в лікарні ми з дітьми можемо лежати до 14 років. І плату за це з нас вони брати не мають. Особисто я лежала з дитиною в 5, 7 і 8 років. О восьмій лягла зі струсом хоча він міг сам про себе подбати, але лягла що б контролювати: там ніхто не дивиться за ними і вночі іноді доводиться їх шукати якщо що треба, а дитина хіба піде? Посуд теж миють абияк самі дітки, а ще була свідком того як у них прибиральниця спочатку прибирає підлогу, а потім не моя руки але іншою ганчіркою витирає пил з тумбочок і навіть рукавички не спромоглася зняти ...

Тому я перестраховуюся тим більше у мого слабкий імунітет. Лягайте якщо він дрібненький і вам спокійніше буде.

У мене дитину з пологового будинку перевели в лікарню (неонатологічне відділення), а дружину з ним не поклали, т. К. Це не передбачено. Вона тільки вдень там знаходилася, щоб по годинах годувати, поруч з ним перебувати забороняли. Так що в нашій країні можливо все, ніякі норми і правила не дотримуються!

Наскільки мені відомо, то з 7 років. У минулому році я лежала в лікарні з молодшою ​​донькою, а снами в палаті лежав хлопчик, йому було 7 років. Важко він обходився без мами, такий хлопчик чутливий, вона приходила до нього на цілий день і йшла ввечері.

З того віку, як дитина стає самостійним. Я особисто одна в лікарні лежала вже з 7 років, і ще категорично проти була, якщо мама хотіла лягати зі мною. А так, за законом, до 14 років мама має право лежати в лікарні зі своєю дитиною.

Коли я маленька лежала в лікарні, то зі мною лежали дівчата від 12 років. Але допускаю, що і більш молодших кладуть без батьків. Правда, зараз (слава богу!) Завжди є можливість домовитися і лягти разом з дитиною, нехай і за гроші. Тому що, на мій погляд, 7 років - це ще маленька дитина для того, щоб правильно реагувати на свою хворобу. Адже коли у дитини навіть в 11 років піднімається температура, він сам цього вчасно не помітить .. Та й багато чого ще не зрозуміє і не зробить вчасно.

Я лежала з дочкою коли їй було 5 років, правда мені не потрібен був лікарняний, незнаю дали б його думаю, що так, мені просто сказали що без койко-місця -спіте де хочете, але ліжко поруч була весь час вільна і мені дозволили на ній спати

до цього говорили що до 5 років маму кладуть з дитиною, а далі якщо дитина не самостійний, не зможе себе обслужити, то покладуть

Якщо чий то дитина захворіла, і його потрібно відправити до лікарні, щоб він лежав там деякий час, то вік тут не має різниці. Тут головне, як дитина поводиться без батьків. Якщо дитина по життю самостійний, то можна і з 5 років залишити його на ніч в лікарні.