Як ви народжували?

Лягла в пологовий будинок з передвісниками (думала сутички). Додому не відпустили, сказали, полеж трохи, скоро народиш.

День лежу, два. Познайомилася з такою ж первородящей, сходили там з розуму в очікуванні малюків. За шоколадку отримали одяг на вахті і втекли в магазин за чимось смачненьким! Всього-на-всього накупили, сиру, Твікс всяких, бананів. І тут-то мене накрило! Пішли схваточкі такі неслабкі. Постою, за стінку потримаю, сутичку перечекаю і тупотимо в пологовий будинок. Приходимо, тм все на вухах стоять, пропали мовляв дві породіллі (ми тобто). Я кажу, мовляв, не лайте, народжую я! подивилися, відкриття 4 пальці. Відправили народжувати. Сутички перетворилися в одну, абсолютно не згасаючу і дуже болюче. Мене навіть рвало від болю, трясло сильно. Але не кричала. Молилася я, якими молитвами - не пам'ятаю, була в полубреду. Ну а коли почалися потуги, так взагалі стало не боляче, хоч і витужіть довго не могла (великий малюк). І порвалася і розріз зробили. Але це теж мені було не боляче. Синульку відразу мені віддали, а у мене перед очима туман, не бачу його, тільки відчуваю. І щастя таке мене охопило, я такого щастя і не знала ніколи. Пологи, для перших, недовгі були - майже 8 годин.

Ой, у мене сутички тривали дві доби. Я счанала терпіла, соромно було кричати від болю, а потім коли наближався час до пологів, мій крик був схожий на вереск кози. Ну думаю все, хана мені. Вже так з сил вибилася, що вже і нічого не пам'ятала що відбувалося. Пам'ятаю що маму кликала (маму там все звуть виявляється). Але потім почала народжувати і в 20,50 у мене рожілась донька, і все відразу забулося, коли на груди поклали дитину.

У мене була історія, схожа на історію Кошечки))) Мене збиралися складати раніше, тому що був ризик ускладнень. Запропонували лягти за тиждень. Але дата припала на 8 березня. Я так собі подумала, що сенсу в цьому мало, і не поїхала. До передбачуваної дати пологів все йшло нормально. Це була субота, і я вирішила їхати в лікарню в понеділок. У неділю поперлися на ринок. Сильно втомилася, і до вечора почало тягнути живіт. Вночі стало зрозуміло, що до ранку я можу не дотягнути, тому що спати вже було неможливо. Я встала в 6 ранку і стала збиратися. До 8 години все заспокоїлося. Так що я навіть думала їхати громадським транспортом (мабуть, на мізках позначилася родова діяльність). Папа наш мене відрадив, і поїхали на таксі. За всіма пробках добиралися майже 2 години, на початку 11-го я була в приймальному покої. Поки поклали, поки на УЗД направили, на консиліум знову ж потрапила ... Загалом, сказали, що до пологів я готова і довго не затримаюся у них. Ниючий біль часом поверталася, але не сильна. Я пообідала на свою голову, поспілкувалася з лікарем, послухали серцебиття. Тут-то все і почалося. О 15:30 я помітила що пішла кров. Знайшла лікаря. Те та се. Поки дивилися, пробку прибрали, відправили митися, збиратися, на клізму, а потім в передпологову перевели. Це вже було в районі 17 год. А о 23:25 синулька народився. Того, що пройшло 6,5 годин я не відчувала. Все було так динамічно ... Сина відразу поклали мені на груди, потім обтерли, зважили, одягли і приклали до грудей. Далі він був зі мною постійно.

У мене пологи пройшли порівняно легко. Після чергового огляду здалося, що щось не так. Прийшла пізно ввечері до лікарні, в той час коли чергував лікар, з яким я домовилася заздалегідь. Він подивився мене, сказав, що все нормально, але якщо хочу, то може мене покласти на ніч. На цьому й домовилися. Після того, як я надійшло (багато в чому завдяки підготовчим процедурам) у мене пішли сутички відразу з інтервалом в 2 хвилини, змінювалася лише їх сила. О 22.00. почалися перейми, а о 6.15 з'явився мій син. Чоловік теж був досить здивований дізнатися, що став татом. Вранці він повинен був забрати мене з пологового будинку, а замість цього отримав повідомлення, що у нього народилася дитина.

Самі пологи мене не налякали. Була ніч, і в перервах між переймами я примудрялася спати. Під час потуг я болю зовсім відчувала. А ось в післяпологовому періоді все-таки проблеми були. Матка погано скорочувалася, кололи антибіотик, тижнів зо два трималася температура, а після було щось схоже на післяпологову депресію.

о, у мене були випадкові пологи. я просто зайшла до лікаря на огляд, а вона каже, що я народжую. сутичок у мене не було, води не відійшли, було тільки розкриття, яке все збільшувалася. відправили мене в пологовий будинок.

приходжу в приймальне (13.30), у мене запитують, як часто сутички йдуть. кажу, що взагалі їх немає. води теж на місці. "а чого прийшла тоді?" - Запитують. кажу, що розкриття велике, з консультації направили, і додаю: "так, може, піду я?". тут мене розгортають, відправляють на крісло, звуть головну, та дає висновок: "наш клієнт!" і забирають. з собою у мене, ясна річ, нічого немає, все казенне видають. мені прокололи води, поставили укол окситоцину, потім крапельницю, сутичок не було все одно. а о 16.00 я вже стала мамою.

Народжувати мені якщо бути чесною не сподобалося) на 34 тижні почали відходити води. Мене повезли в обласну лікарню. Одна, кинута, в повному незнанні майбутнього своєї дитини. Вагітність продовжували. На другу добу у мене почалися перейми. Я повідомляла про це лікаря і акушеркам, на що мені відповіли лягайте спати. Коли у мене почалися потуги мені не повірили. Мало не народила в передпологовому.

Напевно не стільки боляче було народжувати, скільки негативних емоцій було в ці дні і останні години перед пологами. коли народила своїм сказала більше не буду. Тепер думаю погарячкувала. Буду !!! Може ще й не раз !!!